висолоплювати
висолоплювати
|
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (язык). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (языкъ). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (язык). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937