вирікатися

вирікатися

Виріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ректися, чуся, чешся, гл. — кого́. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться отъ кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Виріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ректися, чуся, чешся, гл. — кого́. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться от кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Виріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ректися, чуся, чешся, гл. — кого́. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться от кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937