визвіритися

визвіритися

Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Зверски, сердито посмотреть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Зверски, сердито посмотреть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — гримнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Звѣрски, сердито посмотрѣть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924