Веселымъ людямъ на втиху!/Салдатъ та баба

by А. Е. Пивень

◀ Пробрехався

Веселымъ людямъ на втиху! А. Е. Пивень Салдатъ та баба

Розумный Грыцько ▶

• Цей текст написаний ярижкою. • Інші версії цієї роботи див. Солдат та баба

Москва: Типографія товариства І. Д. Сытина, 1906

29. Салдатъ та баба.

Ночувавъ салдатъ у одніеи бабы, а утромъ уставъ раненько, укравъ у бабы цапа та й повивъ соби дорогою. Устала баба, кынулась до своеи худобы, — а у неи и худобы тіи було, тильке свыня, та одынъ цапъ, — колы дывытьця, ажъ цапа нема. Хто-жъ це йійи пограбывъ? Бильшъ не хто, якъ не салдатъ, бо дуже рано выбрався зъ хаты! Думае баба. Кынулась баба доганять салдата, та й догнала на дорози ажъ середъ степу.

— Служывый! Чуешъ? Служывый! Пидожды.

— Что тебѣ нужно?

— На що ты взявъ мого цапа?

— Каво?

— На що, пытаю, ты мого цапа узявъ?

— Какъ, на что? Развѣ не видишь? На веревку!

— Знаю, що на бычовку. А за що ты його узявъ?

— Да за рога!

— Я не про те тебе пытаю! На що ты мене пограбывъ, хиба я тоби должна?

— Такъ развѣ я съ тебя требую?

Такъ баба ничого и не добылась, плюнула, вылаяла добре салдата, та й пошла назадъ.

А. Пивень.

 

---