28. Пробрехався.
— Здоровъ, брате!
— Здоровъ, Киндрате!
— Видкиля идешъ?
— Видсиль не выдно!
— Хиба дуже далеко?
— А вже-жъ далеко!
— Якъ?
— Та такъ, що ты тамъ зроду не бувъ!
— Чы-ба! А може й бувъ?
— Де тоби тамъ бувать! Тебе й по морди выдно, що ище ты не бувъ у бувальцях!
— Та брешешъ! Може бильше тебе бачывъ!
— Що ты тамъ бачывъ?
— А то-жъ ни? Усячыну!
— А ты-жъ у Анапи бувъ?
— Де?
— У Анапи!
— А то-жъ ни? Ище раньше тебе!
— А де-жъ вона?
— Противъ неба — на земли!
— Не хвастай! Я добре знаю, що ты тамъ не бувъ.
— Овва!
— Отъ тоби й овва!
— Брешешъ, бувъ и усе тамъ бачывъ!
— Що-жъ ты тамъ бачывъ?
— Га?
— Що ты тамъ бачывъ, пытаю?
— Що я тамъ бачывъ?
— Э!
— Усе!
— А корабли бачывъ?
— Що?
— Корабли!
— А то-жъ якъ? Ще-бъ такъ не бачывъ! Може ты йихъ не бачывъ! А я йихъ йивъ!
— Йивъ? Ото дурный! Воны-жъ деревьянни!
— Хто?
— Корабли! Хиба йихъ йидять? На йихъ йиздять!
— Тю! Такъ-то я забувъ! Я думавъ, що то ти ракы, що у мори жывуть.
