верховий

верховий

Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадник. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Северо-восточный ветер. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подают сено на высокие стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата с соломенной крышей, в противоположность землянке. Херс. 6) — хви́ля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) С. м. Верховой; всадник. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Северо-восточный ветер. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подают сено на высокие стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата с соломенной крышей, в противоположность землянке. Херс. 6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ. Херс. 6) — хви́ля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924