вертій
вертій
|
Верті́й, тія́, м. 1) = Вереті́льник 1. Вх. Пч. II. 16. *2) Плут. То такий вертій, що він хоч кого, то і закруте і запетлює.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Верті́й, тія́, м. = Веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Верті́й, тія́, м. = Веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924