біляк

Біля́к, ка́, м. 1) Белый по масти, одетый в белое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Род грибов. Як загадав боровик… ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Беляк-заяц. Шейк. 4) Род черешен. Уман. у. 5) Встречено только в думе «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Значение неясно. Аф. (310) переводит: «козаки, не вступившие еще в товари́ство, т. е. не посвященные в звание ли́царя славного войска запорожского»; Шейк. (65): «козаки, ходившие в белой одежде». Кулиш понимает это слово в смысле простой, рядовой козак. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшок без глазури из белой глины. Вх. Лем. 392.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Біля́к, ка́, м. 1) Белый по масти, одетый в белое. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хіба оцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Род грибов. Як загадає боровик… ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Беляк-заяц. Шейк. 4) Род черешен. Уман. у. 5) Встречено только в думе «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Значение неясно. Аф. (310) переводит: «козаки, не вступившие еще в товариство, т. е. не посвященные в звание лицаря славного войска запорожского»; Шейк. (65): «козаки, ходившие в белой одежде». Кулиш понимает это слово в смысле простой, рядовой козак. «Лейстровик чи охочий?» — Лейстровий, мосці-пане. — «Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшок без глазури из белой глины. Вх. Лем. 392.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Біля́к, ка́, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — „Хиба отцей біляк вас з глузду звів?“ — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Бѣлякъ-заяцъ. Шейк. 4) Родъ черешенъ. Уман. у. 5) Встрѣчено только въ думѣ „Про Самійла Кішку“: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Значеніе неясно. Аф. (310) переводитъ: „козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго“; Шейк. (65) „козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ“. Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. „Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?“ — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины. Вх. Лем. 392.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924