буркотун

буркотун

Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). См. Буркун. 2) Ворчунъ. См. Буркун. Ум. Буркотуне́ць.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Бурку́н. 2) Ворчун. См. Бурку́н. Ум. Буркотуне́ць.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Буркун. 2) Ворчун. См. Буркун. Ум. Буркотуне́ць.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937