брусувати

брусувати

Брусува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Есть что-либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти, старосто, їм батуй! Кв. 2) «Размягчать и разминать кожу при посредстве бруса из точильного камня» (у кожевников). Вас. 157. *3) Бить. Ох, моя ненько, і як же вони його брусували! Сл. Яворн.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Брусува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Есть что-либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти, старосто, їм батуй! Кв. 2) «Размягчать и разминать кожу при посредстве бруса из точильного камня» (у кожевников). Вас. 157.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Брусува́ти, су́ю, єш, гл. Ѣсть что либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти, старосто, їм батуй! Кв. 2) «Размягчать и разминать кожу при посредствѣ бруса изъ точильнаго камня» (у кожевниковъ). Вас. 157.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924