братанич

братанич

Брата́нич, ча, м. Племянник (сын брата). Чуб. VI. 292. НВолын. у. Каменец. у. Опат. 24. Ум. Брата́нчик.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Брата́нич, ча, м. Племянник (сын брата). Чуб. VI. 292. НВолын. у. Каменец. у. Опат. 24. Ум. Брата́нчик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Брата́нич, ча, м. Племянникъ (сынъ брата). Чуб. VI. 292. НВолын. у. Каменец. у. Опат. 24. Ум. Брата́нчик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924