бозя

бозя

Бо́зя, зі, м. 1) Бог (детск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Так говорят детям, когда гром гремит. То же значение: бо́зя сва́риться. Ном. № 564. 3) Піти́ до бо́зі. Пойти в церковь. Черк. у. Ум. Бо́зінька.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бо́зя, зі, м. 1) Бог (детск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Так говорят детям, когда гром гремит. То же значение: бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти́ до бозі. Пойти в церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бо́зя, зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Такъ говорятъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: Бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти́ до Бо́зі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924