блявкнути

блявкнути

Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бля́вкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту.... да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924