благословляти
|
|
Благословля́ти, ля́ю, єш, сов. в. Благослови́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Благословлять, благословить, давать, дать благословение. Чуб. I. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. Нп. 2) Славословить, восхвалять, величать. І господа благословляла за долю добрую твою. Шевч. Благословив бога. Єв. Л. II. 28.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Благословля́ти, ля́ю, єш, сов. в. благослови́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Благословлять, благословить, давать, дать благословение. Чуб. I. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. Нп. 2) Славословить, восхвалять, величать. І господа благословляла за долю добрую твою. Шевч. Благословив бога. Єв. Л. II. 28.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Благословля́ти, ля́ю, єш, сов. в. Благослови́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Благословлять, благословить, давать, дать благословеніе. Чуб. I. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. Нп. 2) Славословить, восхвалять, величать. І Господа благословляла за долю добрую твою. Шевч. Благословив Бога. Єв. Л. II. 28.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924