белькотати

белькотати

Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик… белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо… Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик… белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо… бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. „Тату!“ белькотали — „тату, тату! ми не ляхи“. Шевч.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924