бельбахи

бельбахи

Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Те́льбухи.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Тельбухи.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Тельбухи.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924