Безіменні герої/Дума про Хведора Безрідного
| ◀ Ой, по морю, по синьому | Безіменні герої Дума про Хведора Безрідного |
|
Понад сагою дніпровою
Молодий козак обід обідає,
Ні думає, ні гадає
Що на його молодого,
Ще й на чуру малого
Біда настигає.
То не верби луговії зашуміли,
Як безбожні ушкали налетіли,
Хведора Безрідного,
Отамана курінного,
Постреляли, порубали,
Тільки чури не піймали.
Лежить Хведір Безрідний
Безпомічний,
Постреляний, порубаний,
На рани смертельні знемаганий.
Ні отець, ні мати, ні родина кревна
Сердешна того не знає…
Та малий чура до козаків прибуває,
Із низу, із Дніпра води доставає,
Свому пану,
Хведору Безрідному, безплемінному
На серденько возливає,
Рани козацькі смертельні промиває…
То козак Хведір Безрідний промовляє:
„Чуро мій, чуро, вірний слуго!
Пійди ти степом понад Дніпром,
Послухай ти, чуро,
Чи то гуси кричать,
Чи лебеді ячать,
Чи ушкали гудуть,
Чи може козаки Дніпром ідуть?
Коли гуси кричать, або лебеді ячать, — то зжени;
Коли ушкали гудуть, — мене схорони;
Колиж козаки ідуть, — то обяви,
Нехай вони човни до берега привертають,
Мене, козака Хведора Безрідного, навіщають“.
То чура малий по берігу пробігав,
Козаків забачив, шапкою махав,
Словами промовляв:
„Панове молодці, добре ви дбайте,
Човни привертайте,
До отамана курінного поспішайте…
Лежить мій пан у лузі Базавлузі
Постреляний, порубаний,
На рани смертельні знемаганий,
Тож його турецька булатна шабля порубала,
Тож його стрілка-яничарка постріляла…“
Як козаки теє зачували,
До берега прибували
В суботу проти неділі
В четвертій полуношній годині.
Та Хведора Безрідного живого не застали…
То козаки тіло молодецьке знаходили,
На червону китайку клали,
Тіло козацьке молодецьке обмивали,
А шаблями суходіл копали,
Шапками та приполами персть виймали,
Глибокую яму викопали,
В чистім полі, над сагою Дніпровою,
Під похилою вербою,
Хведора Безрідного похоронили.
Високую могилу висипали
І прапірок у головах устромили,
Доброму лицареви славу учинили,
З семипядної пищалі гремали,
В суремки жалібно вихваляли…
Помер і поляг козак Хведір Безрідний,
Безплемінний.
Та слава його не вмре, не загине між нами,
Народніми головами, —
Поки буде світ світити і сонце сіяти,
Будемо славу його прославляти!
——————
- ↑ Пояснення незрозумілих слів: сага — залив ріки; чура — козацький слуга-товариш; ушкали — розбійники; курінний отаман — старшина відділу козаків, що мешкали в одному куріні (будинку без димаря); булатна шабля — сталева; стрілка-яничарка — яничари, турецьке військо, до якого Турки брали христіянські діти; семипядні пищалі — рушниці довгі на пять пядей; суремки — сурми, труби.