Баю-баю/Від зайчика
| ◀ Сон літом | Баю-баю Від зайчика (Неводовський) |
Ріпка ▶ |
|
Діти над ставком під вербами греблись у піску і визирали тата з поля. Тато їхав на волах. На возі у нього лежав плужок. Діти чим-дуж припустили бігти до тата. Більшенькі випередили менших, а позаду теліпався малий Івась. Скоро усі були коло воза, і тато садовив їх у віз, а Івась не добіг таки до воза, зачепився за ломаку і впав.
Тато його підняв і посадив коло себе. — А сцо у тебе у толбі? — питав Івась у тата.
— Хліб.
— А де ти його взяв?
Тато сміявся:
— А там біг у полі зайчик і ніс кулидочку хліба. Я зайчика за вуха — та й одняв хліб.
Малий Івась дивився на тата, роззявивши ротика, а старшиї осміхались.
Тато розвязав торбу, дістав хліб. поділив його дітям, і вони їли та смакували його, як пряник. А тато гладив Івася по голові та й приказував:
— Їж, їж, Івасю! Правда, смашний хліб від зайчика?
