Бабині курчата.
Захотіла баба та й забагатіти,
Посадила курочку, щоб вивела діти.
Встала рано бабусенька, іще й не світає,
Вже бабуся курчаточок на двір виганяє.
Ой, вигнала курчаточка на подвірря пасти,
Сама сіла над призьбою кужелину прясти.
А дід бички запрягає та їде по дрова,
Своїй бабці наказує, щоб була худоба.
Чорна хмара наступає, став дощ накрапати,
Стала баба курчаточка в хатку заганяти.
Заганяла, заганяла — троє розтоптала,
На четверте спотикнулась, на пяте упала.
Сіла баба на печі, в голову ся скребче,
А курочка з-під постелі до бабусі шепче:
„Ой, бабусю-бабусенько, що будем робити?
Як приїде дід із лісу, буде бабку бити“.
Ой, приїхав дід із лісу до свойого дому
Та питає бабусеньку за свою худобу.
„Ой, дідуню, дідунечку, що-ж то з того буде?
А вже вашу худобочку наврочили люде:
Як я в хату заганяла, троє розтоптала,
На четверте спотикнулась, на пяте упала
От-такеє то нам лихо, діду–небораче!“
Дід на бабу осердився, а бабуся плаче.
|
