басувати

басувати

Басува́ти, су́ю, єш, гл. 1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує… от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = Мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому́. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Басува́ти, су́ю, єш, гл. 1) О лошади: резвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти в галоп. Кінь басує… от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = Мурча́ти. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому́. Поддакивать кому, подольщаться к кому. Фр. Пр. 23. *4) Петь басом, петь басовую партию. Пирят. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Басува́ти, су́ю, єш, гл. 1) О лошади: резвиться, подыматься на дыбы, скакать, итти в галоп. Кінь басує… от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = Мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому́. Поддакивать кому, подольщаться к кому. Фр. Пр. 23.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937