банітувати

банітувати

Банітува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шельмовать, бранить последними словами. 2) Мучить. Лубен. у. 3) — ро́зумом = Баламу́тити 2. Желех.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Банітува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шельмовать, бранить послѣдними словами. 2) Мучить. Лубен. у. 3) — ро́зумом = Баламутити 2. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924