байстрюк

байстрюк

Байстрю́к, ка́, м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. Посл. Ум. Байстрючок. Ув. Байстрючи́ще.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Байстрю́к, ка́, м. Внебрачный, побочный сын. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. Посл. Ум. Байстрючо́к. Ув. Байстрючи́ще.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Байстрю́к, ка́, м. Внебрачный, побочный сын. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. Посл. Ум. Байстрючок. Ув. Байстрючи́ще.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937