Байки (Свєнціцький, 1874)/Слѣпцѣ и мотузъ
| ◀ На штуку — штука | Байки Слѣпцѣ и мотузъ |
Ослова пригода ▶ |
|
Слѣпцѣ и мотузъ.
Ишли разъ два слѣпцѣ дорогою, и найшли мотузъ.
Саме такого шукавъ я — каже першій, узявши конець мотуза въ руки.
— Мовь для мене всуканый — во̂дповѣдає другій, потягнувши къ собѣ мотузъ. А побратъ єго костуромъ.
— Тобѣ найшовъ, враже! Пусти!
А той собѣ товариша, на во̂двороть палицею.
— Мотузокъ мо̂й! — домовляє.
— Брешешь — та до дѣда. Счепились оба, то палицею, то буханьцями собѣ догоджують, а кождый знай мотузъ къ собѣ тягне. Такъ и зайшли на мо̂стокъ. Якже понатужались, вытягли мотузъ ско̂лько силы, той и не вдержавъ — уво̂рвавъ ся; а слѣпцѣ у воду попадали!
Все мотузы тамъ рвуть ся,
Де двохъ нѣ за що бють ся.