Байки (Свєнціцький, 1874)/Малпа
| ◀ Грѣшна забага | Байки Малпа |
Сварка ▶ |
|
Малпа.
Лупавъ чоловѣкъ колоду, клиномъ єѣ розбиваючи. Малпа зъ дерева дивилась на єго роботу. — Кобы такъ на мене — каже — знаю, якъ вчинилабъ. Ледви чоловѣкъ во̂до̂йшовъ, вона скокъ до колоды, давай майструвати.
Попередъ усего выйму деревину!… цюкнула разъ сокирою, цюкнула другій, клинъ выскочивъ, колода стиснулась, а малпа: „ай, ай, ай“ усѣми голосами завищала. Ѣй, бачите, колода лапу хватила.
Прибѣгъ чоловѣкъ, узявъ малпу на ланцушокъ, вывчивъ штукъ всѣлякихъ и ходить зъ нею по ярмаркахъ. Танцюючи го̂рко малпа плаче.
Не знаючи дѣла — не пхай ся,
А вкоилось лихо — покай ся.