Байки (Свєнціцький, 1874)/Грѣшна забага

by Павло Сво̂й

◀ Олень

Байки Павло Сво̂й Грѣшна забага

Малпа ▶

• Цей текст написаний максимовичівкою‎.

Львів: Товариство «Просвіта», 1874

Грѣшна забага.

Не до сподобы прійшлось дикому коневи, що разомъ зъ нимъ олень на лузѣ пасе ся. Приходить до чоловѣка. Вызволь — каже — изъ тяжкого лиха! Гидь менѣ на оленя дивити ся. Або вбій, або хочь прожени єго во̂дъ мене.

— Добре! — каже чоловѣкъ. — У двохъ єго и скараємъ. Загнуздавъ коня, сѣвъ на него; вганяє за оленемъ, що въ коневи трохи духу стало, а тамъ и вбивъ рогатого.

— Спасибо̂ вамъ добродѣю — каже ко̂нь ледви живый. — Одпустѣть теперь на волю, а то трохи не згину — намучила проклята уздечка. — Та ба, не такій товаришь съ чоловѣка! — Хто и пустивъ бы тебе — каже — коли разъ ставъ на припонѣ! Останешь на послугахъ въ мене. Та и завѣвъ коня до стайнѣ.

Съ того часу не має волѣ коневи.

Хто другому лиха бажає,
Того Богъ лихомъ карає.

 

---