Байки (Свєнціцький, 1874)/Лисиця и ворона съ сыромъ

by Павло Сво̂й

◀ Заяць и черепаха

Байки Павло Сво̂й Лисиця и ворона съ сыромъ

Чуже добро ▶

• Цей текст написаний максимовичівкою‎. • Інші версії цієї роботи див. Лисиця і Ворона з сиром

Львів: Товариство «Просвіта», 1874

Лисиця и ворона съ сыромъ.

Десь то ворона та сыръ до̂стала.
Чи де позычила, чи вкрала,
Досыть що сыръ у дзюбѣ має,
Сидить на дубѣ й хвостикомъ киває.

Лисъ стоить по̂дъ дубомъ. Сыръ ёму смакує. —
Якбы ёго зъѣсти — сердега мѣркує;
А далѣй каже до вороны:
„Пробѣгъ я свѣта всѣ стороны;
Чувавъ спѣвакъ, да й ще якихъ!
А всѣ (сказати, се не грѣхъ)
До тебе кумо и не вмылись.
Таки̂-бъ артысты намъ родились,
Якъ ты, вороно“!
 Догодивъ
Воронѣ лисъ, и дурень птахъ,
Якъ змо̂гъ, широко дзюбъ во̂дкрывъ, —
Кракнувъ: „кра!“ а сыръ — бабахъ!
Ворона зъ дуба ся дивила,
Якъ сыръ єѣ лисиця ѣла.

 

---