Байки (Свєнціцький, 1874)/Заяць и черепаха

by Павло Сво̂й

◀ Мале мышеня

Байки Павло Сво̂й Заяць и черепаха

Лисиця и ворона съ сыромъ ▶

• Цей текст написаний максимовичівкою‎. • Інші версії цієї роботи див. Заєць і Черепаха

Львів: Товариство «Просвіта», 1874

Заяць и черепаха.

 До меты, у двохъ, бѣжать пустились
 Заяць прудкій и черепаха,
 Либонь съ собою заложились;
 У нихъ и свѣдокъ є — комаха.

 Метою бувъ о̂нъ сей лѣсокъ.
 Съ кумы зайчикъ ставъ смѣятись:
 „Не тобѣ зо̂ мновь ро̂внятись…
 Та я, лише схочу,
 Духомъ въ лѣсокъ скочу.
 Ха, ха, ха! якъ лѣзе, ледви зъ мѣсця зо̂йде,
 Она и до завтру до лѣсу не до̂йде.
 Лѣзь же ты небого, а я ляжу спати;
Хоть по̂дъ самымъ лѣсомъ — вспѣю ще до̂гнати!…“
 Спить зайчикъ, не чує,
 Черепаха мандрує.
 Трохи згодомъ пробудивъ ся,
 Черепахи вже не має.
 Схопивсь и нашь зайчикъ швидко,
 Куму свою здоганяє…
 А кума вже и забула
 Коли у лѣсокъ прибула.
 Жаль и стыдъ, такъ що робити —
 Мусѣвъ кумѣ заплатити,
 Ще й комасѣ давъ на пиво,
 Щобъ мовчала про се диво!

 

---