Байки (Свєнціцький, 1874)/Дурный розумъ
◀ Муха и муравель | Байки Дурный розумъ |
Гордыня ▶ |
|
Дурный розумъ.
Не въ першину хвальба соловѣєви. Славили разъ єго пѣсню птахи и звѣрята; лишь оселъ мовчавъ, траву заѣдаючи. Всѣ до него извернулись: — А тобѣ — пытають — сподобалась соловѣєва пѣсня? — „Чимъ єѣ згадувать! — оселъ во̂дповѣдає. — Гукнувъ я разъ лише; зъ єго голосу и слѣду не осталось.“
Всѣ якъ слѣдъ зъ осла засмѣялись… — Дурный въ тебе розумъ! — кажуть.
Красше — замовчати
Чимъ дурне казати.