Байки (Свєнціцький, 1874)/Дурный розумъ

Байки
Павло Сво̂й
Дурный розумъ
• Цей текст написаний максимовичівкою‎. Львів: Товариство «Просвіта», 1874
Дурный розумъ.

Не въ першину хвальба соловѣєви. Славили разъ єго пѣсню птахи и звѣрята; лишь оселъ мовчавъ, траву заѣдаючи. Всѣ до него извернулись: — А тобѣ — пытають — сподобалась соловѣєва пѣсня? — „Чимъ єѣ згадувать! — оселъ во̂дповѣдає. — Гукнувъ я разъ лише; зъ єго голосу и слѣду не осталось.“

Всѣ якъ слѣдъ зъ осла засмѣялись… — Дурный въ тебе розумъ! — кажуть.

Красше — замовчати
Чимъ дурне казати.