Багряний листопад
Михайло Дубовик
Сократ
Київ: Радянський письменник, 1941
СОКРАТ

Старий Сократ, засуджений до страти,
останній день сміявся, мислив, жив.
Уже над ним дамоклів меч висів,
востаннє бачив сонце він крізь грати.

Але то байка — з сумом помирати,
з життям прощаться криком лебедів.
Співця мудрець покликати звелів,
щоб спів якийсь від нього перейняти.

Казали всі: „Зухвальство то пусте!
Вже хвилі Стікса ждуть тебе холодні“
Але філософ відповів на те:

„Коли ж я це зроблю, як не сьогодні?“
Поете! Як мудрець, зумій і ти
до смерті в серці мужність пронести!

1940 р.