Багряний листопад
Михайло Дубовик
Прометей
Київ: Радянський письменник, 1941
ПРОМЕТЕЙ

Найкращий друг людини, Прометей,
коли повис, на скелі розіп'ятий,
коли над ним кружляв орел крилатий,
щоб сміле серце вирвати з грудей,

не звів покірно до небес очей
і громовержця не почав благати.
О, ні! Він бога гнівно став картати,
що мстився за прихильність до людей.

„Карай, — казав. — Карай за ту жарину,
що викрав я у тебе для землі.
Не зраджу я й не проклену людину,

її печалі й радощі малі.
І знай: покіль хоч іскра в світі тліє,
в людей не згасне гнів до тиранії.“

1940 р.