бабкуватий

бабкуватий

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. Н.-Волын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарством. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. Н.-Волын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарствомъ. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. НВолын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарством. Вона інколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937