Архів:Ревізькі казки Київської губернії

		РЕВІЗЬКІ КАЗКИ КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
		Проєкт Архіви

ДОВІДКА

ПОКАЖЧИКИ

1763

1782

1795

1806

1811

1816

1834

1850

1858

Після 1858

БІБЛІОГРАФІЯ

ОБГОВОРЕННЯ

Ревізькі казки — документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII — 1-й половині XIX століття, що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї. До ревізьких казок (крім 1, 2 та 6 ревізій) включалися особи чоловічої та жіночої статі, але у зведених таблицях жіноча стать ніколи не фігурувала.

У містах ревізькі казки складалися представниками міського управління, в селищах державних селян — старостами, в приватних володіннях — поміщиками або їх управителями.

У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Здійснювалася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, на втіках, відселений, в солдатах і т. п.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі Миколи Гоголя «Мертві душі»).

Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях.