арешт

арешт

А́ре́шт, ту, м. 1) Арестъ. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. Левиц. I. 320. На а́решт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помѣщеніе для арестованныхъ, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. Пр. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть въ тюрьмѣ, подъ арестомъ. Фр. Пр. 8.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

А́ре́шт, ту, м. 1) Арест. На а́решт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помещение для арестованных, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. Пр. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть в тюрьме, под арестом. Фр. Пр. 8.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

А́ре́шт, ту, м. 1) Арест. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. Левиц. I. 320. На арешт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помещение для арестованных, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. П. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть в тюрьме, под арестом. Фр. Пр. 8.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28