антаба

антаба

Анта́ба, би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Антабка.

Анта́бка, ки, ж. 1) Ум. отъ Антаба. Вх. Зн. I. См. еще шкафа. МУЕ. I. 72. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы. Звенигород. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924