РУСЬ ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ І УГОРЩИНИ.
Та як вимер в Галичинї
Рід Романовича,
Вибрали його сестрінця,
Б. Тройдиновича. Юрія сего (бо й так звав ся) Бояри строїли Й Ґедиминового Любарта На трон посадили.
В тім Казимир, король польський
Дививсь жадним зором
На Галичину і здобув Львів
В тринайцять сот сорок.
Руські замчища велив він По всїм руськім поли, З гарних церков українських Робив він косцьоли.
Та не вдалось все забрати,
Бо князї литовські
Боронились довгі лїта
Від наїзду Польщі. Холм забрав лиш й на Волинї Володимир, місто; Й чужинцями залюднював Хоть й так було тїсно.
Угорські теж королики
Претенсію мали; —
Їх родичі із княжними
Руськими вінчались. Тож згодивсь угорський Людвик, З Польським Казимиром, Щоб по смерти, Галичина Йому була цїла.
Отже правив сей Казимир
Дальше руським краєм, —
Давним правом Маґдебурським
І иньшим звичаєм. А староста руськой землї, Звавсь Начальник Краю Що за своїми правами Убивавсь до краю.
В сїм же часї се ся стало,
Що руські бояри
Полишили свою віру
Й Поляками стали. Через розлад в руській церкві, І розлад в державі,
Часть боярів з Татарвою На Русь наїзджали.
Та небавом все змінилось:
З смертев Казимира
Русь до Угрів прилучилась,
Після свого мира. Король Людвик, Опольському Лишив землї руські. А сей боячись Литовцїв, Заміняв за польські.
Людвик знову правив Русев,
А потім Марія,
Дочка його, а опісля, —
Молодша Ядвіґа. Литовськую руську землю Синам роздав Ольґерд, А найстаршому Ягайлу Віддав княжий уряд.
|