ЗЛУКА ЛИТВИ І РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ З ПОЛЬЩЕЮ.
Унїя Люблинська. З руськой матери родив ся
Ягайло могучий,
І руськими булиб землї,
Слиб’сь не з Польщов злучив. З Ядвіґою оженив ся, З крульовою Польскі, Й сам як король, злучив з нею Всї землї литовські.
Пробував він католицьку
Віру заводити,
Та не вдало ся на Руси
Всїх з Римом злучити. Галицьку Русь вже Ядвіґа В Угрів відобрала, І до Польщі прилучила, Щоб могутньов стала.
В тім Витовт брат дістав Литву,
Однак був підданим, —
Хоч старав ся безуспішно
Бути самовладним. Та не вдалось відлучити Нї йому, нї иньшим. Ще тїснїйше з'єдинились В Союзї Люблинськім.
Рід Ягайла вимирав вже,
Й Жиґмонт був бездїтний,
Тож спасенє Польщі було
Тільки в злуцї Литви. В роцї тисячу і пятьсот Шістьдесять девятім, Князь Острогський, Радавило І инших богато
Підписали у Люблинї,
До злуки пристали,
Рівні права застерегли
(Та їх не дістали). По унїї, між селянством Кріпацтво завели, Міста руські і литовські В польські заміняли.
У церковних й сьвітських справах,
Змінилось премного:
Шляхта руська латинщилась,
Відрікалась свого.
Много попів, духовенства,
Теж зійшли з дороги,
Слабодухи! Довелось їм
Впасти Польщі в ноги.
|