Ілюстрована історія України/Перші сліди чоловіка

Ілюстрована історія України
Михайло Грушевський
Перші слїди чоловіка

3. Перші слїди чоловіка. От з тих часів як леди уступали ся з наших сторін, маємо перші слїди людського житя в наших сторонах. У нас ті слїди досить рідко трапляють ся, рідше нїж у Франції або й Нїмеччинї, бо там люде жили в сухих камінних печерах, де могли цїло заховати ся і кости і ріжні останки їх житя; у нас тих камяних печер мало, а на вільнім місцї рідко де могли долежати до наших часів ті останки. Цїлі ж десятки тисяч лїт минуло з того часу! Проте як на се стали пильнїйше вважати, викриваєть ся тих слїдів все більше і у нас.

Найдавнїйші слїди людського житя на Українї, які маємо досї, викрито в Київі, на Кирилівській улицї; їх знайдено копаючи глину на цеглу (мал. 2 і 3). Лежать вони тут під сподом грубого шару жовтої глини, в верстві піску, 6 — 10 сяжнїв під землею, займаючи велику просторонь (коло десятини). На сподї велика сила костей мамута — знайшло ся більше як сто самих тільки сїкачів (кликів); вище кости иньших звірів, що давно вже перевели ся: льва, гієни, ведмедя печерного. Де-котрі кости обпалені, розбиті й иньші сліди людської руки мають на собі; поміж кістками углє, кремінний струмент, яким тодїшнїй чоловік орудував. Сим нахідкам рахують 30 тисяч лїт і більше.

Трохи новійша оселя людська знайшла ся недавно над Десною коло с. Мізиня (в Чернигівщинї); тут вона лежить між двома шарами жовтої глини, в верстві каміння, нанесеного ледами.

Ще молодша нахідка з-над Удаю, коло с. Гонцїв (в Полтавщинї): вона лежить поверх шару жовтої глини, коли вже стекла вода від ледів.

Таким чином сї найзначнїйші і добре обглянені нахідки дають слїди чоловіка з довгих часів, другої половини ділювіальної доби.

3 отсих наших і далеко богатїйших находок з Західньої Европи знаємо, що тодїшнїй

8. Розріз кручі в Мізинї^[1].

9. Кремінні вістря з київської палєолїтичної нахідки.

10. Мамутів зуб мережаний, з київської нахідки.

12. Фігурки вирізані з мамутячої кости з мізинської нахідки (пташки?).

чоловік уже богато поступив у своїм житю і високо підняв ся над звірями. Він умів добувати огонь і уживав його собі до печення страви. Не вдоволяв ся вже ломакою або диким каменем, а навчив ся обробляти кість і навіть камінь: зручними ударами він вміє відбити кремінь такої форми, яку йому треба: чи гострокінчастий камінь, котрим можна було бити з руки, чи ріжні вістря, щоб насаджувати їх на деревину, як спис, чи скрібнички для виправлювання шкури або обдирання мяса. Навіть мережав кістки ріжними везерунками та рисунками: такі мережані кістки знайшли ся в київській і мізинській нахідцї, а в нахідках французьких нераз знаходили ся такі гарно вирізблені фігурки на кости, що й теперешнїй неучений чоловік не завсїди б утяв так.

Але в тих часах так званої палєолїтичної себ то старої камяної культури чоловік не мав ще нїяких домашних звірят, не вмів сїяти збіжа, а живив ся тим, що зловив — їв звірину, рибу, черепашки; не вмів робити нїякої посуди, і багато ще в чім не дійшов пізнїйшого знаття.

↑ a — чорна земля, b — льос, c — червонувата глина з кістками та кремінним струментом, d — знову льос, e і f — піски, g — крейда; з правого боку показано, які грубі шари (в метрах).

[1] — чорна земля, b — льос, c — червонувата глина з кістками та кремінним струментом, d — знову льос, e і f — піски, g — крейда; з правого боку показано, які грубі шари (в метрах).

[1]