Ілюстрована історія України/Перед розривом
| ◀ Мазепине правлїннє | Ілюстрована історія України Перед розривом |
Шведчина ▶ |
|
|
94. Перед розривом. Мазепа росписував перед московським правительством невдоволеннє народнє, що підіймаєть ся на нього від сих „легкомисних і непостоянних людей“ за його вірну службу московському правительству. Він хотїв тим, очевидно, розігріти вдячність московську за такі прикрости, що спадають на нього за сю вірну службу, але не була се дуже мудра полїтика, бо всї попереднї досвіди показували, що звичайно всї вірні служби забували ся, коли против гетьмана прокидав ся рух на самій Українї і московському правительству не рука була підтримувати його. Та мабуть Мазепа дуже сумно не дивив ся на українські обставини й сподївав ся, що за московською підмогою й своїми компанїйцями він потрапить далї тримати ся безпечно, не дбаючи про настрій народнїй. Тим часом його вірні служби московському правительству дійсно стягали на козацтво і весь нарід український де далї все більші тягарі, і через те у людей не тільки „відпадало серце до великого государя“, як говорили сучасники, себ то пропадала охота до московської опіки, — але й на гетьмана як на вірного слугу Москалїв підіймало ся все більше гнїву і жалю народнього — як то ми вже з попередніх відзивів бачили.
Нове правительство московське, царя Петра, відновило війну з Туреччиною і Кримом в 1695 році і чотири роки раз-у-раз козацьке військо мусїло ходити походами куди посилав цар — то на турецькі городи, то на Татар, а крім того сильно терпіла Україна ще й від татарських нападів через сю війну. Та се ще було нїчого, як виявило ся потім. Гірше йшло далі. Скінчивши війну з Турками, цар Петро пристав до війни Польщі з Шведами, щоб при сїй оказії відкрити Московщині дорогу до Балтийського моря. І знов почавши від 1700 р. козацьке військо мусїло ходити рік за ріком, своїм коштом, не маючи ніякої заплати, в. далекі походи на північ, де богато козаків пропадало зовсїм від непривичного повітря, від тяжкої служби, а котрі й вертали ся — то піші й голі, а до того приймали всяку зневагу від московського начальства, що ними там роспоряджалось — било, лаяло, дали місто, і Омельченко став правити Хвастівщиною. Перед Петром Мазепа неправедно обвинуватив Палїя, що він накладав з шведською партією, і його заслано на Сибір. Палїєву пригоду оспівано в піснї, дуже росповсюдненій між народом, що довго памятав Палїя й богато зложив про нього ріжних оповідань і казок:
„Пише, пише та гетьман Мазепа
Та до Палїя листи:
— „Ой, прибудь, прибудь, Палію Семене,
Та на бенькет до мене....“
Ой, вже Семен, ой вже Палїєнко
На подвірє виїзжає,
А там його вельможний Мазепа
Вином з медом напуває.
Ой, вже Семен, ой, вже Палїєнко
Меду-вина та й напив ся,
Та свойому вороному коню
Та й на гриву похилив ся.
Ой, як крикнув вельможний Мазепа
Гей на свої сердюки:
— „Ой, візьміть, візьміть Палїя Семена
Та закуйте йому руки“.
Так Мазепа заволодїв правобічною козаччиною. Вперше отсе відважив ся Мазепа поступити против царської волї, але з початку пройшло се гладко: він виправдував ся, що поки в Польщі була сильна шведська партия, не годило ся віддавати Полякам правобічних земель, і цар прийняв сї пояснення. Під Мазепиною рукою правобічна козаччина знову починає поширювати ся сильно. Одначе кінець кінцем в 1707 р. цар наказав Мазепі віддати правобічні землї Полякам. Мазепа не слухав і під ріжними вимівками далї держав правобічні землї, бо дуже дорожив ними і сподївав ся затримати їх за Гетьманщиною.