Словник української мови
Борис Грінченко
Д
Київ: Соцеквидав України, 1937
А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж
 
Д
 

ди  •  диб  •  диба  •  дибання  •  дибати  •  диби  •  дибитися  •  дибиці  •  дибка  •  дибки  •  дибом  •  дибошки  •  дибу  •  дибулі  •  дибуль  •  дибуляти  •  дибуні  •  дибці  •  див  •  диван  •  дивація  •  дивдерев  •  дивдерево  •  дивенний  •  дивень  •  дивидло  •  дивизія  •  дивий  •  дивина  •  дивити  •  дивитися  •  дивка  •  дивний  •  дивниця  •  дивно  •  диво  •  дивовижа  •  дивовижний  •  дивовизія  •  дивовисько  •  дивоглядний  •  дивоглядь  •  дивосил  •  дивота  •  дивування  •  дивувати  •  дивуватися  •  дивце  •  дик  •  дикар  •  дикий  •  дикість  •  диковина  •  диковинний  •  диктувати  •  диктура  •  дикція  •  диль  •  дилювати  •  дим  •  дима  •  диман  •  димановий  •  димар  •  димаревий  •  димарний  •  димарик  •  димати  •  диминець  •  диминиці  •  димитися  •  диміти  •  димка  •  димкар  •  димковий  •  димна  •  димний  •  димник  •  димниця  •  димно  •  димовий  •  димовище  •  димок  •  димтянка  •  димувати  •  димуватий  •  динда  •  диндати  •  диндерево  •  диндилиндати  •  динище  •  динник  •  диня  •  диняка  •  динятко  •  динячий  •  дипоть  •  диптянка  •  дирза  •  дирзина  •  диркало  •  диркати  •  диркатися  •  диркач  •  дирлига  •  дирчати  •  дискант  •  дискос  •  дистанція  •  дитина  •  дитинець  •  дитинин  •  дитинитися  •  дитинка  •  дитинний  •  дитинник  •  дитинонька  •  дитинський  •  дитинча  •  дитиня  •  дитинячий  •  дитя  •  дитяточко  •  дитячий  •  дихавиця  •  дихавичний  •  дихало  •  дихальний  •  дихальце  •  дихання  •  дихати  •  дихи  •  дихнути  •  дихтіти  •  дихтувати  •  дича  •  дичавіти  •  дичак  •  дичати  •  дичина  •  дичка  •  дичко  •  дичок  •  дишель  •  дишельний  •  дишкула  •  дишлевий  •  диявол  •  дияволенний  •  дияволів  •  диявольський  •  диякон  •  диямент