Словник української мови
Борис Грінченко
Д
диковина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое место, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.