ФУТУР-ЕКСТРА.

Взяв-би
 серце своє вийняв,
у магазині
 виставив-би —
дивіться!
 Як кров безвинно
точиться вимпелами.
Як порив пульсує невпинно
і як поранений орел
 пориває!
Так моє серце
 електромагнітнено
сонячну спеку
 ковтає.
Зазирайте-ж, одвічні мандрівники,
у лабірінти серця,
я виставив його на вітрині
у магазині „Футур-Екстра“
Тільки не плюйтесь й не смійтесь,
бо битися буду.
Гей, хто осмілиться тронуть?
Виб'ю всі зуби!
Ви,
лисі, катаральні поети анемії
не квохчіть,

не слиньте,
будь ласка!
Ви,
отебецезено-олірені,
що херувимно співаєте „хуґи“
„Геніяльні“ Тичини, Сосюри, инші…
Геть руки!
Не хапайтесь за колеса локомобілів історії.
Не хапайтесь!
Ідіть краще їсти померанці
і застібуйте вранці на всі ґудзики вбрання,
бо простудитесь,
бо окашляєтесь,
помрете!
Ви,
зграї беззубих критиків
з опетітненим мозком
і з охарканим вигуком!
Ви,
гробокопателі, червоточина,
уся рецензентська ошатія
підлизи,
газетно-ошпальтені,
Вам!
Вам усім
Смерть!!

Футур-Екстра б'є із гармат далекобійних,
Футур-Екстра осипле снарядами —

так не хапайтесь за колеса локомобілеві,
а ідіть до театру з дамами.

Футур-Екстру ніколи.
Футур-Екстру треба стежить за манометром.
Ой, як завіють віхоли
буде мчать просто й обестурботнено.

Ми
ухопились за гриву коня залізного,
а ви за хвіст невдало чіпляєтесь.
Кажу,
одстаньте, доки не пізно вже
і більш доганять не змагайтеся!

Ми
верхи на шиї коня іскристого
цілуємо конячі вухи
годуємо цукером…
Ах, ми є вершники часу залізного
Будьоновці завірюхові!

Футур-Екстри не будуть плакать,
Футур-Екстрові ніколи.
То ви: „папа! мама!“
Коли вас обіжено.

Футур-Екстра вас всіх задавить,
коли станете наперек дороги,
Так мірщій утікайте з дороги
На всі чотирі ноги!


Наша стихія — гази,
бомби, бій і машини.
О, ми розіб'ємо вази
ваших образів „милих“.

Ви будете плакать,
і сльозі спадатимуть на черепки ваших вазів
і будете кричать: „Ах мама!.. мама!..
я умер од екстра-гвардії!..“

А ми не витремо сліз ваших,
як добрі, добрі мами
і не дамо апельсіна потім,
бо ми повні зневаги.

Футур-Екстрові час в дорогу,
Локомобіль уже наповнено нафтою.
Треба пильно дивитись в манометр:
путь у окопах та ямах…

Футур-Екстра завжди готовий.
Гей,
цільсь по мередіанах.
Єсть!

Чемоданно захаркала танками
машина звірюжина.
І земля
об екстро-футурена
цілує сонячну лапку.


Драстуй, Сонце!
Я — Екстра-Футур.
Пошану тобі та славу.
В радіо-рупор трубу
шлемо телеграму.

Поети,
часом омайбутнені,
лізьте на віків линви.
Тільки ви обціловані
сонцем у спини.
Поспішайте!
Поспішайте!
Поспішайте!
Схопіться за гриву і — верхи!
Я —
Екстра-Футур перший
виведу вас на дорогу
і кудою йти покажу.
Я дам вам хліба у торбу
і від радости, як кінь заіржу.