Ясен/Лежать, лежать сніги

Ясен
Майк Йогансен
Зілля
«Лежать, лежать сніги…»
• Інші версії цієї роботи див. Лежать, лежать сніги… Харків: Державне видавництво України, 1930
I

Лежать, лежать сніги,
 пливуть ліси у крайню
Раїну, де над вітром
 — дальня путь.
І гаснуть голоси
 граків і вечір витре
З усесвіту історію снігів.

 
II

З яруги викотивсь багряний ґалаґан
І цапки став над падлими полями
 Подобень місяця. Туман
 Топив в затонах пам'ять. Рами
 Небес розчахли. Зорі забрели в ніги́ч, у чорний чад,
І звівши вгору темні руки, навзнаки, назад
 Упала ніч.

 
III

І все ж лежать, лежать сніги,
 Пливуть ліси у крайню
Раїну, де над вітром вольна путь,
 Де гори з гір
 Родяться, де у дальній
 Похід веде вода і не дає заснуть:
Доводить, що у день веде, у виноград,
 Цілує листя, спорить і свариться,
 Верзе, що встане,
 Устає
 І падає назад…
— Немов ізроду не було снігів,
Немов весна в вагоні і рука
Дівоча ніжно на вустах присниться
Й чабан, що десь увечері гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.

 

1928