юрма

юрма

Ю́рма, ми, ж. = Юрба. Народу юрма там стояла. Алв. 92. Людська юрма усе поле вкрила. К. ЧР. 327. См. Гу́рма.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924