шуряк

шуряк

Шуря́к, ка́, м. = Шурин. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить? Рудч. Ск. I. 84. Ум. Шурячо́к.

Шу́рин, на, м. Шуринъ. Ном. № 3409. Убив брата мойого, ще шурина свойого. Чуб. V. 739.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924