шура
шура
|
Шу́ра, ри, ж. Сарай, навѣсъ. Звенигор. у. Найдеться й на тура шура. Федьк. Щось довге, наче шура, та таке довге, що з сіней і кінця не видно. Св. Л. 28.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924