шпиль

шпиль

Шпиль, ля́, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. I. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. I. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см.). Вас. 159. Ум. Шпи́лик, шпильо́к, шпиле́чок.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924