шпара

шпара

Шпа́ра, ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпа́ри одійшли́. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпа́рка, шпа́рочка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924