чуманіти

Чумані́ти, ні́ю, єш, гл. 1) = Чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924