| Чудовні очі весняної ночі... Пантелеймон Куліш |
|
|
Чудовні очі весняної ночі... Пантелеймон Куліш
Чудові очі весняної ночі
Так любо з неба землю озирають:
Тебе зробили любощі мізерним,
Вони ж тебе й угору підіймають.
Гілляста липа, на їй соловейко
Понуро стогне, солодко співає;
Мені та пісня серце пригнітає,
Мені та пісня душу розширяє.