чудак

Чуда́к, ка, м. Чудакъ. См. Чудар. Чудак покійник, що рибу крав. Ном. № 12768.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924